У муках, у битвах я, серцем вразливий, 
Цілий усесвіт збагнув. 
Тому ходжу по землі юродивим, 
Клену-проклинаю війну. 
Безглуздя її проклинаю велике, 
Лють геростратів нового часу. 
Утікши з полону, на зелені вічній 
Я, босий апостол, телят пасу. 
Годі! Втомивсь од кривавої праці! 
Знову блакитним замилуюсь днем! 
Декламую в степу Горація. 
Читаю телятам: carpe diem*. 

1943 


* Горацій: лови мить (лат.).