І я умію пісню, 
умію не одну, 
то тихо-милозвучну, 
то грімко-голосну.

Я так люблю ті співи, 
а я їх сам зложив 
у тихі хвилі щастя, 
у хвилі, як тужив.

Одна сільський дзвіночок 
нагадує мені, 
як в сумерку вечірнім 
дзвенить у тишині.

А друга сум наводить, 
стає понурим світ, 
мов вітер хмару кличе 
на ясний небозвід.

І зарояться разом 
крилатії думки, 
бринять, летять і в'ються, 
як в пасіці пчілки.

Вони словам вторують, 
дають життя і чар, 
і цвітом їх вбирають, 
як землю пишна яр...
1891