Гризи залізо
І гострий камінь – 
Небесні ризи
Горять над нами.

Криваві квіти
На чорних кручах,
Їх сіє вітер – 
Смерть неминуча.

Якісь потвори
Кудись зникають,
Голодні зори
Когось шукають.

А там, в вигнанні,
Глузують Юди:
«Це дні останні,
Ви вже не люди».