ПОРОЖНЕЧА 

Умиваюсь. Вода — мов металофони. Занавіска — 
вітер з прапорами! 

У дворі тополі і жінки. 
— Ну кажу ж вам: місто кругом оточено. 
— Ой світе мій!.. 

Зачинилось вікно. Ходить вода в глечику — 

       віяло 

на стелі… 

— А це вчора робітники на заводах… 
( — — — виразно чути канонаду). 

Буде дощ. 

Антистрофа 

Місто в мальованих плакатах: людина 
лю- 
дину коле. 

Читаємо списки розстріляних і 
дивуємось, 

                          що на 

провінції погроми. 

Все можна виправдати високою 
метою — 

                 та тільки 

не порожнечу душі.