Послав я в небо свою молитву: 
О боже, боже, спини ти кров. 
Спини ти зваду, подай пораду, 
Поглянь на діти, поглянь — заплач. 
І тільки сяли узорозорі: 
Хрести, чепіги, волосожар. 
І лиш гойдались моря у морі, 
А бог десь думав і пив нектар. 
Постлав я в небо молитву-скаргу: 
О боже, боже, чого ж мовчиш! 
Озвись громами, черкни вогнями, 
Промов у бурі, що єсть ти, єсть. 
І тільки тиші ненатлі очі 
Палали злісно в облозі хмар. 
І дні минали мов темні ночі, 
А бог десь думав і пив нектар.