З далекого походу 
Вернувсь до мене брат. 
Одкинув він рушницю, 
На край стола схиливсь. 

— Ой що ж ти, брате, бачив, 
Кого ти там убив? — 
Поглянув він на мене, 
Поглянув, одвернувсь. 

— Питаєш ти, що бачив, 
Чи я кого убив, — 
Мене, мене убили! — 
Сказав та й заридав… 

І зрозумів я: люди 
Були звірми і єсть. — 
О, що ви наробили, 
Прокляті, на землі!