Плякат одлиги 

І дзвенить 
золоте цебро, 
і струмить 
золотий Дніпро. 

І однаково сонце б'є 
у чужі серця 
і моє. 

І страшенно багато підстав 
написати 
всім 
листа 

про загальне відоме, 
про те, 
що під сонцем 
невпино росте 

вся країна 
і зіницями дня 
примружується, як кошеня... 

Заєць зоряний 
шлях перетнув, 
повернув 
у кущі 
і заснув. 

1930 p