Поезiя 

Ми родили з тобою стiльки слiв, 
Що ними можна мiсяць заселити. 
Ми виснували стiльки, стiльки синiх снiв, 
На всiх плянетах нашi грають дiти. 


Ми всi з тобою обпливли моря, 
Усi затоки в тихоокеанi. 
Шакалом мiсяць з хмари визирав, 
Над головами марили лiяни. 


То ж ми робили в рижових полях, 
Нас нагаями били бiлi люди. 
Всi рани свiту — на твоїх руках, 
Весь бiль i гнiв — в моїх широких грудях. 


То ж ми збудуємо останнi барикади, 
Це ж ти останньгго застрелиш короля. 
По всiй землi великi встануть ради 
I ти умреш, подруженько моя. 

1929