Поки не вмру, не перестану 
Тебе шукати на землі 
І серце зоряного лану, 
Де Твої плинуть кораблі. 


Засклеплена в глухій яскині 
Моя бунтується душа — 
О, де те небо, де те синє, 
Що смертний біль її втіша? 


Дихни на неї, як в дитинстві, 
Що в землю з ненькою лягло, 
І не цурайсь мене — я син твій — 
І пригорни моє чоло. 

1920 p