Ранок 

Сонце сходить… 
— Добрий ранок, сонце! — 
Ще один бадьорий день приходить — 
День життя, роботи, боротьби, 
Зціплених зубів, напнутих м'язів, 
Ароматів диму, поту і квіток. 
Чи протягне він свої години, 
Наче заклопотаний, одноманітний 
Довгий-довгий потяг той вантажний: 
Без одмін, буденно, працьовито?.. 
Чи розгорне поривчастим рухом 
Несподіваної радості прапор квітчастий 
І знесе бурунною спіраллю 
До надзоряних екстазних верховин?.. 
Чи закутає вогким серпанком смутку, 
Залоскоче терпкою печаллю, 
Защемить бажанням нездійснимим?.. 
Чи затисне ржавими кліщами 
У кутку тупого, злого болю 
І напоїть люттю — п'яним трунком?.. 
Чи ударить кулею на зльоті — 
Мукою розверне гостро серце — 
Опече, заллє, затопить кров'ю?.. 
…Все одно — він наш, цей день бадьорий, 
Наші дні, століття і простори, 
Наше сонце і мільйон сонців. 
Візьмем все в свої важкі ми руки, 
Як штурман — штурвальне колесо 
На слухняному гіганті пароплаві. 
Сонце сходить… 
— Добрий ранок, сонце! — 
Хай приходе ще один з безвіччя: 
Зустрічаю його радісно і просто, 
Засукавши за лікті рукава, 
Ясним поглядом очей у очі прямо 
І гучним, бадьорим криком-співом: 
— Го-го-го… Приходьте, 
Повоюймо! 

Харкiв, 1923 р.