Розлютувався лютий надаремно: 
Скоро з стріх закапає вода, 
Вийде в поле віл під'ярмлений, 
І я помандрую, як Сковорода. 


Передо мною відкриті всі дороги 
(не обмину й мишачої нори) — 
понесу в саквах своїх убогих 
сіромахам на вихліб дари. 


Бідний сам, я не йду на хитрі влови: 
З серця в серце наллю я пісень, — 
Хай в них блакитніє новий, 
Осяйний, безсмертний день! 

"Проростень" 1922 p