"Що нам морок" 

Там, де вітер 
Лепетень 
По підметах спрохнялих, 
Коливались 
Златовіти — 
Йшов новітній день! 

Гей! Сідаймо всі на релі — 
Гайдабурити гайда!.. 
Морок, смуток? Я веселий — 
Молотка дзвінкий удар! 

Тіні — 
Зникли. Вечір синій 
І — кривавий... 
Що мені? 
Я до цього також звиклий, 
Як до мене тьмяні сни. 

Уквітчали 
Небо зорі... 
Зорі списики у простір. 
І сьогодні, як і вчора, 
Морок хмуриться від злості. 

А у мене біля серця 
Сиза горлиця туркоче, 
Серце з ретязя зірветься 
І голубку залоскоче. 

Що на морок, що нам смуток? 
Ми йдемо — наперекір, 
Ми — весни найперші гуси, 
Наші дні — червоний вир.