О рідна мово, скарбе мій! 
В мертвотних напастях чужини 
Ти - мій цілющий, мій єдиний 
Душі підбитої напій… 

Нехай гнобить за роком рік 
Надій нездійснених напруга - 
В тобі міцна моя потуга, 
На всі скорботи певний лік. 

І в краї рідному терпінь - 
Путі невідомі Божі! - 
Стоїш ти гордо на сторожі 
Народних прагнень і святинь. 

Плюндрує все хижак лихий: 
Мій рідний край - сумна пустиня… 
Лиш ти стоїш, як та твердиня, 
О рідна мово, скарбе мій. 

17.12.1934