Голубонько-дівчинонько, 
      Зіронько моя! 
Не питайся, моя мила, 
      Чого смутен я! 
Живо-живо того смутку 
      І ти не минеш!.. 
Отоді ти, моя мила, 
      Мене спом'янеш… 

Голубонько-дівчинонько, 
      Мій рожевий цвіт! 
Ти весела, світом рада, 
      Тобі милий світ!.. 
Живо-живо світом знудиш, 
      Тяженько здихнеш… 
Отоді ти, моя мила, 
      Мене спом'янеш!.. 

Гудуть пчоли коло тебе, 
      Ти, як лист, дрижиш… 
Ти їх гониш, не одгониш 
      І сама біжиш… 
Живо-живо під ті співи, 
      Як дитя, заснеш… 
Отоді ти, моя мила, 
      Мене спом'янеш… 

Ти затопиш очі в очі — 
      Очі не схибнуть! 
Тобі дивно, що чужії 
      Від твоїх змигнуть… 
Живо-живо сама глянеш — 
      І сама змигнеш. 
Отоді ти, моя мила, 
      Мене спом'янеш… 

Ти вітаєш, обіймаєш 
      Своїх і чужих! 
Як дитина, ти, дівчино, 
      Ластишся до них… 
Живо-живо од чужого 
      Руки одвинеш… 
Отоді ти, моя мила, 
      Мене спом'янеш… 

Прийде ранок — ти весела, 
      Других веселиш… 
Прийде нічка — ти в постелі, 
      Як голубка, спиш… 
Живо-живо цілі ночки 
      Оком не скинеш… 
Отоді ти, моя мила, 
      Мене спом'янеш…