Прийшла смерть моя, 
Легке точиться… 
Ти мори, маро, 
Коли хочеться. 

Я віддам землі 
Всі кісткі мої, 
А на світ пушу 
Лиш щілки мої! 

Не умруть вони: 
Кожна щілочка 
Полетить жива, 
Як та пчілочка; 

Полетить жива 
І покотиться, 
В сотні, тисячі 
Переплодиться. 

І я знов живий 
Світ оглядую, 
Смерті першої 
Не пригадую. 

Прийде друга смерть — 
Світ зчорніється, 
Земля вся в снігу 
Забіліється. 

І весь світ мара 
Зморить голодом 
І щілки мої 
Зціпить холодом. 

Але холод той 
Не уб'є життя. 
Перейдуть віки, 
Ожиє дитя. 

Перейдуть віки, 
Світ завалиться, 
Вогнем-стовогнем 
Весь розпалиться. 

І сніги тоді 
Паром кинуться, 
І щілки мої 
Знов прокинуться. 

І щілки мої 
Знов прокинуться, 
Найдуть землю знов, 
Знову кинуться. 

Найдуть землю знов, 
Знову кинуться, 
В сотні душ живих 
Перекинуться. 

І піде життя 
Знов драбиною, 
І я вигляну 
Знов дитиною. 

А ти ждеш, маро! 
Легке точиться, 
Ти не жди — мори, 
Коли хочеться. 

Місяць, рік піждеш — 
Що уводити? 
Трудно думи всі 
Разом сплодити. 

Трудно думи всі 
Разом сплодити; 
Чого ж ждеш, маро? 
Що уводити? 

17 августа