Дочекався я 
Свого святонька 
Виряджала в світ 
Мене матінка. 
Виряджала в світ 
Мати рідная 
І промовила 
Мені, бідная: 
"Нехай, сину мій, 
Ми працюємо. 
Нехай цілий вік 
Ми горюємо; 
Нехай сохну я, 
Тато горбиться, 
Ти на світ поглянь, 
Що там робиться, — 
Та не всі ж, як ми, 
В землі риються, — 
Може, є такі, 
Що і миються; 
Та не всі ж, як ми, 
Димом куряться, — 
Може, є такі, 
Що й не журяться. 
Коли знайдеш їх, 
Милий синочку, 
Ти склони себе, 
Як билиночку, 
Ти склони себе, 
Як билиночку, простели себе, 
Як рядниночку. 
Спина з похилу 
Не іскорчиться, 
Чоло з пороху 
Не ізморщиться. 
Спина з похилу 
Не ізкривиться, 
Зато ступить пан 
Та й подивиться; 
Зато ступить пан 
На покірного 
І прийме тебе, 
Як добірного. 
І в годиночку — 
На драбиночку. 
І підеш тоді, 
Милий синочку, 
І з панами сам 
Порівняєшся, 
В сріблі-золоті 
Закупаєшся; 
В сріблі-золоті 
Закупаєшся, 
З полем батьковим 
Розпрощаєшся!" 

Але сталося 
Друге святонько: 
Виряджав у світ 
Мене батенько. 
Виряджав мене, 
Путь показував, 
Говорив мен 
І приказував: 
"Видиш, сину мій, 
Як працюємо, 
Видиш, сину мій, 
Як горюємо. 
Кождий на світі 
На то родиться… 
Не дивись на світ, 
Що там робиться! 
І на пчіл поглянь: 
Є робучії, 
Але й трутні є 
Неминучії. 
Так і на світі: 
Їдні риються, 
Другі потом їх 
Тілько миються. 
Будь ти проклятий, 
Милий синочку, 
Як пігнеш таким 
Свою спиночку; 
Як пігнеш таким 
Свою спиночку, 
Як простелишся 
На рядниночку. 
І чоло тобі 
Нехай зморщиться, 
І хребет тобі 
Нехай скорчиться! 
Ти тікай від них, 
Як від гадини, 
Ти не жди від них 
Перекладини; 
Ти не жди від них 
Перекладини, 
Ти у світ іди 
На оглядини. 
Ти у світ іди, 
Милий синочку, 
Ти усе спізнай — 
І билиночку. 
Тоді з світом ти 
Порівняєшся, 
В добрі-розумі 
Закупаєшся, 
В добрі-розумі 
Закупаєшся, 
З полем батьковим 
Привітаєшся!" 

16 августа