Не згадаю гадки, 
Не змислю я мислі!.. 
Як чорнії хмари, 
Чорні думи звисли! 

Порадь, мати, що діяти, 
Ой чи жити, чи вмирати? 
Порадь, моя мати! 

Розпукає серце, 
Каменіють груди. 
Скажи, моя нене, 
Що зо мною буде. 

Кажуть люди: "В світі чари; 
В світі люди, не татари — 
Не будеш без пари!" 

Ой світе мій, світе! 
Лушпина оріха! 
Де твої розкоші 
Та де твоя втіха? 

Нудно в тобі, як в неволі, 
Тілько мука, тілько болі, 
Ні волі, ні долі! 

І ви, мої люди, 
Люди — не татари, 
Чи хоч раз ви руку 
Сироті подали? 

Кому горе — горе й буде, 
Другим жалю не прибуде, 
Люди ж мої, люди! 

Наоколо глянеш — 
Та й каменем станеш, 
А на себе глянеш, — 
Як билина, в'янеш. 

Лист за листом опадає, 
Рік за роком упливає, 
Назад не вертає! 

Не згадаю гадки, 
Не змислю я мислі, 
Як чорнії хмари, 
Чорні думи звисли. 

Порадь, мати, що діяти: 
Ой чи жити, чи вмирати? 
Порадь, моя мати!