Ой вийду я у садочок — 
В садочку калина, 
Край калини шовком шиє 
Любая дівчина. 

Подивлюся на калину — 
Вона розпукає! 
Подивлюся на дівчину — 
Дівча обіймає. 

Тая ж сама калинонька, 
Та вже завинулась; 
Тая ж сама дівчинонька, 
Та вже відвернулась. 

Завинулась калинонька 
Та й не розпукає; 
Відвернулась дівчинонька 
Та й не поглядає. 

Ой вийду я у садочок, 
Буду виглядати, 
Чи не вийде моя мила 
Рути підливати. 

Вийшла мила, походила, 
Рути не підлила, 
Тілько верхи позривала, 
На воду пустила!.. 

Тая ж рута зеленая, 
Та цвіту немає; 
Та ж дівчина молодая, 
Та вже не кохає. 

Стоптав би я тебе, руто, — 
Та з жалю не можу; 
Забув би я тебе, мила, — 
Забути не можу! 

Ой вийду я у садочок, 
Стану край віконця, 
Чи не вийде моя мила 
Ще раз до схід сонця? 

А милая, як не тая, 
Спить собі, дрімає 
Та нового молодого 
К серцю пригортає. 

Тії ж очі, тії брови, 
Та не той хлопчина; 
Та ж голубка коло нього, 
Та вже не дівчина. 

Прострілив би я вас з лука! 
Та з лука не палко! 
Положив би вічно спати, 
Та все чогось жалко!