Лисий я, волосся спало, 
Решта білая, як сніг, 
Недалеко моя яма, 
Та я в яму ще не ліг; 
Що збіліло — замалюю 
Ще й нового накуплю — 
Полюби мене, дівчино, 
То-то я тебе люблю! 

Небагато в мене мізку, 
Та і пусто в голові, 
Та я змалку оженився 
На багатій удові; 
І я собі узяв гроші, 
А бог — милую мою — 
Полюби мене, дівчино, 
То-то срібла надаю! 

Не ложив я свої шиї 
На правдивії ваги, 
Погнув її не їдному 
Аж до самої ноги. 
Зато тепер, як биндами, 
Собі шию обів'єш — 
Полюби мене, дівчино, 
То-то слави нажиєш! 

Скаменіло моє серце, 
Хоч і м'якше не було, 
Як дитина — не гадає, 
Що добро і що то зло; 
Але зато як часами 
Кілька капельок прийму… 
Полюби мене, дівчино, 
То-то щиро обійму! 

26 сент[ября]