Що день божий, то й слабує 
Жінка в мужика. 
Мужик ходить, бабів зводить, 
Попа і дяка… 

Баби шепчуть, дяк ворожить, 
Воду піп святить… 
А у жінки — колька й колька, 
Й голова болить. 

Та коли б то справді колька, 
То й хоть би не жаль… 
А то, лихо його мамі, 
Внадився москаль. 

Молодиця москалеві — 
Як води дає, 
І щоб збути мужа з хати, 
Слабу удає. 

Мужик піде та й шукає 
Баби до руки, 
А москаль латає жінку 
На всі заставки. 

Але була в них дитина, 
Хлопець років п’ять. 
От той хлопець і підглянув 
З ким мамуня сплять. 

Тільки батько показався, 
Хлопець і біжить: 
"Вже здорова наша мати! — 
Батькові кричить. — 

Тільки-тільки не поспіли!.. 
Не виділи — жаль! 
Оттакую з мами кольку 
Витягнув москаль!"