Відвів воли попів наймит, 
Оком не стикає… 
Лежить, бідний коло груби… 
Все за них гадає… 

А піп лежить з попадею 
Та собі жартує. 
То за цицьку помацає, 
То і поцілує… 

Далі бере сорочину, 
Вгору задирає… 
Кладе руку нижче пупа, 
Вовну розгортає… 

Розгортає густу вовну… 
"Ото, — каже, — гущі!.. 
Ото ліса несходимі!.. 
Та темнії пуші!.." 

"Ой, панотче, — крикнув наймит, — 
Милосердя майте!.. 
Чи нема там волів наших — 
В пущах пошукайте!.."