Два рабини на коршомці 
Зашабашували, 
Одправили борухати, 
За стіл посідали. 
На кождому лапсардаки, 
Шапка шабашкова, 
Сидять собі коло столу, 
Жоден — ані слова. 
Аж приходить чоловік наш, 
Кварту набирає. 
«А хто то в вас, орендарю?» — 
Шинкаря питає. 
«І то рабин, і то рабин!» — 
Шинкар обізвався. 
«Чому ж вони не говорять?» — 
Чоловік спитався. 
«Ет, Іванцю,— жидок каже,— 
Нащо то питати! 
Що розумні такі люди 
Мають розмовляти? 
Що один з них добре знає, 
То і другий знає, 
А чого один не знає — 
І другий не знає».