Сидить москаль коло лави, 
Порох насипає. 
Аж підходить стара баба. 
«А що то?» — питає. 
«А что ж? Икра салдацкая, 
Став москаль брехати. — 
Вить с энтаво у нас, бабка, 
Выходют салдаты!..» 
«Почекай же, бісів сину, — 
Стара собі каже, — 
В мене живо ікра ваша 
У печі поляже!» 
І йно лихе москалину 
З хати одвинуло, 
Баба порох та до печі — 
Печі як не було!.. 
«Чи ж не диво з москалями, — 
Баба промовляє,— 
І в ікрі ще москалина, 
А що виробляє?!»