Чи в Києві, чи в Полтаві, 
Чи в самій столиці 
З мазницею мужик ходить 
Помежи крамниці… 

У крамницях, куди глянеш, 
Сріблом-злотом сяє, 
Мужикові то й байдуже: 
Він дьогтю питає. 

У десятії крамниці 
Два купці сиділо… 
І в десяту мужик двері 
Відхиляє сміло. 

Відхилив: «Добридень, люди!» — 
І й зачав питати, 
Чи нема у них принаймні 
Дьогтю де продати. 

А купці переглянулись, 
Стихача сміються; 
«Здесь не деготь, — йому кажуть, — 
Дурні продаються!..» 

«Добре ж у вас торгувалось, 
Що все розійшлося 
І на продаж тілько два вас 
В склепу зосталося!..»