Приїхали запорожці, 
Короля вітають, 
Король просить їх сідати, 
Козаки сідають. 

Сидять собі. В них жупани 
Все кармазинові, 
І самі такі храбренні, 
Вуса прездорові. 

Задивились на ті вуса 
Ляхи-мосціпани. 
«Що б їм, — кажуть, — дати їсти? 
Даймо їм сметани!» 

Поставили їм сметани, 
Їсти припрошають, 
Але наші запорожці 
Разом відмовляють: 

«Славная у вас сметана… 
Тілько вибачайте, 
А перше нам, запорожцям, 
Щільник меду дайте!» 

Дали й меду запорожцям… 
Вони як поїли, 
Так ті вуса прездорові 
Вгору й завертіли. 

Тоді й кажуть королеві: 
«А що, ясний пане! 
Нехай тепер запорожцям 
Подають сметани!»