Стоїть козак коло груші 
Дівку підмовляє. 
А дівчина, як калина, 
Полум’ям палає. 

Зчервоніло повне личко, 
Відскочили груди… 
Отак дала б, та боїться, 
Що то послі буде. 

«А що, — каже, — як я буду 
Дитиноньку мати? 
Хто пригорне сиротину, 
Буде доглядати?» 

Козак жваво обіймає 
Дівчину руками. 
«Не журись, дівчино, — каже, — 
А той, що над нами!..» 

А із груші старий батько: 
«О бісова мати!.. 
То ви будете робити, 
А я годувати?!» 

Як почули молодята — 
Та від батька в ноги: 
Дівча в хату з переляку, 
Козак — за пороги… 

18 апреля