Розходився мужичок 
Аж ґвалт дякувати, 
Та одна йому біда: 
Не вміє читати. 
До аз-буки — так куди, 
Не того він хоче. 
Він гадає чим другим 
Просвітити очі. 
«Не вміє ж так старий дяк 
Стрічки розібрати, 
Окуляри ж як візьме — 
То куди читати! 
Отак і я заведу 
Кондаки й тропарі, 
Піду тілько та куплю 
Такі окуляри». 
Пішов мужик до крамниці, 
Різні вибирає… 
Що на очі накладе, 
То все не читає. 
Далі соті з носа зняв, 
Об землю ударив. 
Розплатився та й пішов 
Сам без окулярів. 
Та й на проводи сказав 
Хрещеному люду: 
«Окулярів не купив 
То й дяком не буду».