Став у церкві батько з сином. 
Церкву вже кінчали: 
Засклепили, побілили, 
Олтар прибивали. 

«Слава богу, — каже батько, — 
Спомоглися люди. 
Лиш не знати, як то вона — 
Чи голосна буде? 

Постій хіба, — каже, — сину, 
Перед образами, 
А я піду та для проби 
Свисну за вратами…» 

Пішов свиснув разів кілька, 
Назад повертає. 
«А що, сину, голосная?» — 
Хлопчину питає. 

«Голосная!.. — хлопець каже, — 
Так і б’є луною!..» 
«Ану ж, — каже, — піди свисни, 
А тут я постою…» 

«Оце але! — каже хлопець. — 
Найшли що сказати !.. 
А чи ж я то який дурень 
У церкві свистати!»