Позбирались дукачі, 
Добре підгуляли. 
«Давай, Мошку, загадок!» — 
До жидка пристали. 
А жидок собі бім-бім, 
Пейси підвиває: 
«Як завдати, так завдам, 
А хто не вгадає?» 
А ті кажуть: «Не журись! 
За то буде плата. 
Хто не скаже, що то є, 
Заплатить дуката». 
«Угадайте ж,— каже жид,— 
Що удень чорніє, 
Що біліє уночі, 
А ранком синіє?» 
«Добре!» — кажуть. 
От прийшли — 
Гадали-гадали, 
Далі бачать, що не сил, 
По дукату дали. 
«Що ж то, Мошку, таке є?» — 
Жидюка питають. 
А той: «Гирсти! Що то є? 
А я почім знаю?» 
«Ну ж бо, Мошку, не жартуй!» 
«Та жарти до ката, 
Я і сам собі даю 
Цілого дуката!»