Ксьондз і пані покойова 
На мшу поспішають, 
На відході до покою 
Слугу закликають. 

І тут пані йому каже, 
Щоб набіл забрати 
І конечне до обіду 
На ринку продати. 

А ксьондз його посилає 
З квитком до Давида 
Та узяти око м’яса 
Каже йому в жида. 

Пішов слуга до Давида — 
Не скурав нічого, 
Виніс набіл продавати — 
Не стало і того. 

Прибігає до костьолу, 
Глядить свої пані, 
Аж ксьондз якраз на ту пору 
Стоїть на казанні. 

І так чуло мову мовить: 
«Czego ty, człowiecze? 
Czego chodzisz, czego szukasz 
Na tym marnym świecie?» * 

А слуга на весь костьол: 
«Та ж пані шукаю! 
Бо сметана вся пропала 
І сам пропадаю». 

«Тс!.. Тс!..» А ксьондз говорить: 
«My nie wiemy sami, 
Lecz co David na to powie, 
Jego posluchamy!» ** 

«О, вже, пане! — слуга каже. — 
Ваш Давид хороший! 
Не дам, каже, не дам м’яса — 
Давай перше гроші!» 

*** 

*  Чого ти, чоловіче? 
Чого ходиш, чого шукаєш 
На цьому марному світі? (польськ.) —  
**  Ми не знаємо, 
Але що на це скаже Давид, 
Послухаймо його! (польськ.) — Ред.