Сповідав ксьондз молодий 
Мазура старого. 
«Що ж,— питає,— чуєш ти 
За собою злого?» 

«А нічого!.. Та і що ж 
Злого чути маю? 
Чи в костьолі коли був? 
Чи коршму минаю? 

Слава богу, господь крив: 
Того не бувало…» 
«Ах ти, грішнику такий! 
Чи ж того ще мало? 

А ще більше? Може, й звів 
Чужую дитинку?» 
«Хотів тілько — та куди! 
Не твоїх літ, синку!..» 

Підірвався з місця ксьондз 
Та хвать за чуприну! 
Та як його розмахав — 
Аж насередину! 

А той чуба загорнув. 
«Правда,— каже,— люди. 
Хто із блазнями зайде, 
То й сам блазнем буде!»