Раз до ксьондза забрела 
Кривая на ноги 
І, бідная, на дітей 
Просила підмоги. 

А ксьондзові грошей жаль, — 
Давай її вчити, 
Як каліці із дітьми 
В білім світі жити. 

«Лучче, — каже, — ти навчись 
Бабити, змовляти, 
То й на себе, й на дітей 
Будеш гроші мати!» 

«Де ж навчитись, пане мій? 
Дайте мені раду!» 
«Що учитись? Ти змовляй 
Хоч так, для прикладу: 

«Пробіг пес через овес — 
Не шкодило псові, 
Най же шкоди не буде 
І тому вівсові». 

Пішла баба — і куди! 
Як свята, курує; 
Пройшло уже кілька літ, 
Ба, і ксьондз хорує; 

Така ґуля, як кулак, 
В горлі йому сіла… 
Лічать-лічать дохтори, 
А все ґуля ціла. 

Далі вдався до бабів, 
Нічого чинити… 
От приходить і крива 
Слабого лічити. 

Ксьондз, до лиха, вже забув; 
Вона не питає, 
Каже вийти з хати всім, 
Сама зачинає: 

«Пробіг пес через овес, — 
Не шкодило псові, 
Най же шкоди не буде 
І тому вівсові!» 

Подивився слабий ксьондз: 
«А, то ти, зозуля?» 
Та як враз зареготав — 
Так і трісла ґуля!