Буває, іноді старий 
Не знає сам, чого зрадіє, 
Неначе стане молодий, 
І заспіває... як уміє. 
І стане ясно перед ним 
Надія ангелом святим, 
І зоря, молодость його, 
Витає весело над ним. 
Що ж се зробилося з старим, 
Чого зрадів оце? Того, 
Що, бачите, старий подумав 
Добро якесь комусь зробить. 
А що ж, як зробить? Добре жить 
Тому, чия душа і дума 
Добро навчилася любить! 
Не раз такому любо стане, 
Не раз барвінком зацвіте. 
Отак, буває, в темну яму 
Святеє сонечко загляне, 
І в темній ямі, як на те, 
Зелена травка поросте. 

[Перша половина 1849, Косарал]