Марку Вовчку 


Недавно я поза Уралом 
Блукав і господа благав, 
Щоб наша правда не пропала, 
Щоб наше слово не вмирало; 

І виблагав. Господь послав 
Тебе нам, кроткого пророка 
І обличителя жестоких 
Людей неситих. Світе мій! 
Моя ти зоренько святая! 
Моя ти сило молодая! 
Світи на мене, і огрій, 
І оживи моє побите 
Убоге серце, неукрите, 
Голоднеє. І оживу, 
І думу вольную на волю 
Із домовини воззову. 
І думу вольную... О доле! 
Пророче наш! Моя ти доне! 
Твоєю думу назову. 

1859, лютого 17, СПб