*** 

Мов за подушне, оступили 
Оце мене на чужині 
Нудьга і осінь. Боже милий, 
Де ж заховатися мені? 
Що діяти? Уже й гуляю 
По цім Аралу; і пишу. 
Віршую нищечком, грішу, 
Бог зна колишнії случаї 
В душі своїй перебираю 
Та списую; щоб та печаль 
Не перлася, як той москаль, 
В самотню душу. Лютий злодій 
Впирається-таки, та й годі. 

[Друга половина 1848, Косарал]