*** 

Минули літа молодії, 
Холодним вітром од надії 
Уже повіяло. Зима! 
Сиди один в холодній хаті, 
Нема з ким тихо розмовляти, 
Ані порадитись. Нема, 
Анікогісінько нема! 
Сиди ж один, поки надія 
Одурить дурня, осміє... 
Морозом очі окує, 
А думи гордії розвіє, 
Як ту сніжину по степу! 
Сиди ж один собі в кутку. 
Не жди весни — святої долі! 
Вона не зійде вже ніколи 
Садочок твій позеленить, 
Твою надію оновить! 
І думу вольную на волю 
Не прийде випустить... Сиди 
І нічогісінько не жди!.. 

18 жовтня [1860, С.-Петербург]