*** 

На вгороді коло броду 
Барвінок не сходить. 
Чомусь дівчина до броду 
По воду не ходить. 
На вгороді коло тину 
Сохне на тичині 
Хміль зелений, не виходить 
Дівчина з хатини. 
На вгороді коло броду 
Верба похилилась. 
Зажурилась чорнобрива, 
Тяжко зажурилась. 
Плаче, плаче та ридає, 
Як рибонька б'ється... 
А над нею, молодою, 
Поганець сміється. 

[Друга половина 1848, Косарал]