*** 

Нащо мені женитися? 
Нащо мені братись? 
Будуть з мене, молодого, 
Козаки сміятись. 
Оженився, вони скажуть, 
Голодний і голий, 
Занапастив, нерозумний, 
Молодую волю. 
Воно й правда. Що ж діяти? 
Навчіть мене, люде, 
Іти хіба до вас в найми? 
Чи до ладу буде? 
Ні, не буду чужі воли 
Пасти, заганяти; 
Не буду я в чужій хаті 
Тещу поважати. 
А буду я красоватись 
В голубім жупані 
На конику вороному 
Перед козаками. 
Найду собі чорнобривку 
В степу при долині — 
Високую могилоньку 
На тій Україні. 
На весілля товариство 
Вийде погуляти 
Та винесе самопали, 
Викотить гармату. 
Як понесуть товариша 
В новую світлицю, 
Загомонять самопали, 
Гукнуть гаківниці. 
Як положать отамана 
В новій хаті спати, 
Заголосить, як та мати, 
Голосна гармата. 
Гукатиме, кричатиме 
Не одну годину. 
І рознесе тую славу 
По всій Україні. 

[Перша половина 1849, Косарал]