*** 

Не гріє сонце на чужині, 
А дома надто вже пекло. 
Мені невесело було 
Й на нашій славній Україні. 
Ніхто любив мене, вітав, 
І я хилився ні до кого, 
Блукав собі, молився богу 
Та люте панство проклинав. 
І згадував літа лихії, 
Погані, давнії літа, 
Тойді повісили Христа, 
Й тепер не втік би син Марії! 
Нігде не весело мені, 
Та, мабуть, весело й не буде 
І на Украйні, добрі люде; 
Отже таки й на чужині. 
Хотілося б... та й то для того, 
Щоб не робили москалі 
Труни із дерева чужого, 
Або хоч крихотку землі 
Із-за Дніпра мого святого 
Святії вітри принесли, 
Та й більш нічого. Так-то, люде, 
Хотілося б... Та що й гадать... 
Нащо вже й бога турбовать, 
Коли по-нашому не буде. 

[Друга половина 1847, Орська кріпость]