*** 

Не так тії вороги, 
Як добрії люди — 
І окрадуть жалкуючи, 
Плачучи осудять, 
І попросять тебе в хату. 
І будуть вітати, 
І питать тебе про тебе, 
Щоб потім сміятись, 
Щоб з тебе сміятись, 
Щоб тебе добити... 
Без ворогів можна в світі 
Як-небудь прожити. 
А ці добрі люде 
Найдуть тебе всюди, 
І на тім світі, добряги, 
Тебе не забудуть. 

[Друга половина 1848, Косарал]