*** 

Не тополю високую 
Вітер нагинає, 
Дівчинонька одинока 
Долю зневажає: 
«Бодай тобі, доле, 
У морі втопитись, 
Що не даєш мені й досі 
Ні з ким полюбитись. 
Як дівчата цілуються, 
Як їх обнімають 
І що тойді їм діється — 
Я й досі не знаю. 
І не знатиму. Ой мамо, 
Страшно дівувати, 
Увесь вік свій дівувати, 
Ні з ким не кохатись». 

[Друга половина 1848, Косарал]