*** 

Ой я свого чоловіка 
В дорогу послала, 
А од шинку та до шинку 
Стежечку топтала. 
Та до куми заходила 
Пшона позичати, 
Отих дітей годувати 
В нетопленій хаті. 
І нагодувала, 
І спати поклала, 
Сама пішла до дяка 
Добувати п'ятака, 
Та й заночувала. 
А із Криму чоловік 
Ледве ноги доволік. 
Воли поздихали, 
Вози поламались, 
З батіжками чумаченьки 
Додому вертались. 
Увійшов у хату, 
Ударивсь об поли: 
Лазять діти у запічку 
Голодні і голі. 
«А де ваша, діти, мати?» - 
Сердешний питає. 
«Тату! тату! наша мати 
У шинку гуляє». 

[Друга половина 1848, Косарал]