*** 

«Он чого ти почорніло, 
Зеленеє поле?» 
«Почорніло я од крові 
За вольную волю. 
Круг містечка Берестечка 
На чотири милі 
Мене славні запорожці 
Своїм трупом вкрили. 
Та те мене гайворони 
Укрили з півночі... 
Клюють очі козацькії, 
А трупу не хочуть. 
Почорніло я, зелене, 
Та за вашу волю... 
Я знов буду зеленіти, 
А ви вже ніколи 
Не вернетеся на волю, 
Будете орати 
Мене стиха та, орючи, 
Долю проклинати». 

[Друга половина 1848, Косарал]