Псалми Давидові


43 

Боже, нашими ушима 
Чули твою славу, 
І діди нам розказують 
Про давні кроваві 
Тії літа; як рукою 
Твердою своєю 
Розв'язав ти наші руки 
І покрив землею 
Трупи ворогів. І силу 
Твою восхвалили 
Твої люде, і в покої, 
В добрі одпочили, 
Славя господа!.. А нині 
Покрив єси знову 
Срамотою свої люде, 
І вороги нові 
Розкрадають, як овець, нас 
І жеруть! Без плати 
І без ціни оддав єси 
Ворогам проклятим; 
Покинув нас на сміх людям, 
В наругу сусідам, 
Покинув нас, яко в притчу 
Нерозумним людям. 
І кивають, сміючися, 
На нас головами; 
І всякий день перед нами — 
Стид наш перед нами. 
Окрадені, замучені, 
В путах умираєм, 
Чужим богам не молимось, 
А тебе благаєм: 
«Поможи нам, ізбави нас 
Вражої наруги. 
Поборов ти першу силу, 
Побори ж і другу, 
Ще лютішу!.. Встань же, боже, 
Вскую' будеш спати, 
Од сліз наших одвертатись, 
Скорби забувати! 
Смирилася душа наша, 
Жить тяжко в оковах! 
Встань же, боже, поможи нам 
Встать на ката знову».