Псалми Давидові


93 

Господь бог лихих карає — 
Душа моя знає. 
Встань же, боже,— твою славу 
Гордий зневажає. 
Вознесися над землею 
Високо, високо, 
Закрий славою своєю 
Сліпе, горде око. 
Доки, господи, лукаві 
Хваляться, доколі 
Неправдою? Твої люде 
Во тьму і в неволю 
Закували... добро твоє 
Кров'ю потопили, 
Зарізали прохожого, 
Вдову задавили 
І сказали: «Не зрить господь, 
Ніже теє знає». 
Умудрітеся, немудрі: 
Хто світ оглядає, 
Той і серце ваше знає, 
І розум лукавий. 
Дивітеся ділам його, 
Його вічній славі. 
Благо тому, кого господь 
Карає між нами; 
Не допуска, поки злому 
Ізриється яма. 
Господь любить свої люде, 
Любить, не оставить, 
Дожидає, поки правда 
Перед ними стане. 
Хто б спас мене од лукавих 
І діющих злая? 
Якби не бог поміг мені, 
То душа б живая 
Во тьмі ада потонула, 
Проклялась на світі. 
Ти, господи, помагаєш 
По землі ходити. 
Ти радуєш мою душу 
І серце врачуєш; 
І пребудет твоя воля, 
І твій труд не всує. 
Вловлять душу праведничу, 
Кров добру осудять. 
Мені господь пристанище, 
Заступником буде 
І воздасть їм за діла їх 
Кроваві, лукаві, 
Погубить їх, і їх слава 
Стане їм в неславу.