Думка 


Тече вода в синє море, 
Та не витікає; 
Шука козак свою долю, 
А долі немає. 
Пішов козак світ за очі; 
Грає синє море, 
Грає серце козацькеє, 
А думка говорить: 
«Куди ти йдеш, не спитавшись? 
На кого покинув 
Батька, неньку старенькую, 
Молоду дівчину? 
На чужині не ті люде,— 
Тяжко з ними жити! 
Ні з ким буде поплакати, 
Ні поговорити». 
Сидить козак на тім боці,— 
Грає синє море. 
Думав, доля зустрінеться,— 
Спіткалося горе. 
А журавлі летять собі 
Додому ключами. 
Плаче козак — шляхи биті 
Заросли тернами. 

[1838, С.-Петербург]