*** 

Во Іудеї во дні они, 
Во время Ірода-царя, 
Кругом Сіона й на Сіоні 
Романські п'яні легіони 
Паскудились. А у царя, 
У Ірода таки самого, 
І у порогу, й за порогом 
Стояли ліктори, а цар... 
Самодержавний государ! 
Лизав у ліктора халяву, 
Щоб той йому на те, на се... 
Хоч півдинарія позичив; 
А той кишенею трясе, 
Виймає гроші і не лічить, 
Неначе старцеві дає. 
І п'яний Ірод знову п'є! 
Як ось, не в самім Назареті, 
А у якомусь у вертепі, 
Марія сина привела 
І в Віфлеєм з малим пішла... 
Біжить поштар із Віфлеєма 
І каже: «Царю! так і так! 
Зіновать, кукіль і будяк 
Росте в пшениці! Кляте плем'я 
Давидове у нас зійшло! 
Зотни, поки не піднялось!» 
«Так що ж,— промовив Ірод п'яний, 
По всьому царству постинать 
Малих дітей; а то, погані, 
Нам не дадуть доцарювать». 
Поштар, нівроку, був підпилий, 
Оддав сенатові приказ, 
Щоб тілько в Віфлеємі били 
Малих дітей. 
Спаси ти нас, 
Младенче праведний, великий, 
Од п'яного царя-владики! 
Од гіршого ж тебе спасла 
Твоя преправедная мати. 
Та де ж нам тую матір взяти? 
Ми серцем голі догола! 
Раби з кокардою на лобі! 
Лакеї в золотій оздобі... 
Онуча, сміття з помела 
Єго величества. Та й годі. 

24 жовтня 1859, С.-Петербург