* * * 

Ти приходиш до мене щоночі 
В ту хвилинку, як міцно я сплю. 
Зазираєш в заплакані очі 
І шепочеш: не плач... я люблю?.. 

Я слова твої чую душою 
І крізь сон усміхаюсь тобі. 
Твої очі горять надо мною 
В невимовній, глибокій журбі. 

Ти жагуче мене обнімаєш, 
В тих обіймах я млію вві сні, 
Поцілунками душу виймаєш, 
Вириваєш ти серце мені. 

Відкриваю заплакані очі... 
Навкруги — порожнеча німа. 
В тишині таємничої ночі 
Мого щастя нема як нема...