Коли на землю спадає тиша, 
коли приморські кручі 
затушовує ніч глуха, 
Коли близ берега 
тільки світло берегового крейсера 
та жовчні очі чужих безсонь – 
одне море хвилюється, 
одне море не може спати, 
мов доброволець, 
котрий не знає, 
як пахне порохом перший бій. 

Коли земля повертається від сонця, 
ховаючись у тінь капіта – 
лістичної сутності тамбережнього материка, 
високе небо Аустерліца 
чорніє, голубіє, синіє, зеленіє, 
а людські очі 
виловлюють з цілого спектра, 
ніби рибу, впійману на гачок, 
окремі кольори.