Мертвий сон галактик як не здушить нас, 
Спати, спати, спати, бо минувся час. 
Ніч блукає глупа у глухім степу. 
Хто там світ протупав — тупу-тупу-ту. 
Чи якась почвара, чи якійсь відьмак, 
Чи господню кару насилають так? 
Ніби дерта рана репається діл, 
Та, од жаху п’яний, стелеться ковил. 
Вирви та байраки, скитських баб ряди. 
Хто ж то до галактик, був проклав сліди? 
Що, як це останній із живих людей, 
Кинув край страждання і до неба йде. 
В цій-бо коловерті, в царстві сатани, 
Ні життя , ні смерті, лиш блаженні сни. 
Мертвий сон галактик як не здушить нас, 
Спати, спати, спати, бо минувся час.